"Очі" "Скіфа" бачать все!
Історія керівника аеророзвідки Віталія Цхая
... Але у нас пілотів не було!
Я тільки бачив як це все робиться... Але куди діватися?...
Як все почалось…

25 лютого ми зустрілися в приміщенні комбінату – це навпроти школи і зійшлися тут всі дороги... Почали всі співпрацювати.

Наша аеророзвідка виникла не одразу. 2 березня у селі Шпитьки прийняли людей з донецькою пропискою, і один із них був наш майбутній пілот Діма. Оскільки вже почалися бойові дії, їх поселили у бомбосховищі у школі – вони там жили. У Діми був квадрокоптер. Цей Діма на даний час вже пішов «вище» – у ЗСУ. А з 3 по 9 березня він був основним пілотом. Я тільки спостерігав за цим всім. Після 9-го, він від нас пішов - його мама сказала йому виїхати звідси, вивезти її, і вони разом виїхали.

Але вже 11 березня замкомбата Андрій Семикін привіз «пташку». Але у нас пілотів не було! Я тільки бачив як це все робиться... Але куди діватися?


Плюс у нас ще був Давид – він теж був з «пташкою». Він до нас приєднався, ми співпрацювали вже у парі. Він робив бойові вильоти – я робив бойові вильоти. Тобто я не один був, є дійові особи, які допомагали.
Очі «Скіфа» бачать все
Кожен день, як «Отче Наш», хронологія є, – кожен день бойові вильоти, зранку та ввечері. Всіх «гусенят», які сиділи у Бабусиному саду – кожен день їх перераховували «поголовно».

Завдяки нашій аеророзвідці, наданню координат, було знищено 5 одиниць техніки в районі Бабусиного саду, 27 кілометра Житомирської траси.

Там 4 заправки на цьому Бабусиному саду. Це комплекс, який знаходиться на 27 кілометрі траси Київ-Житомир.

Ми допомагали Збройним силам України, передавали постійно координати техніки, розміщеної на цій ділянці, у комплексі. Також вели коригування вогню, як мені підказують, мінометного обстрілу. Кількість і якість техніки. Кожного дня це було.

Близько були. Цікаво було. Були й обстріляні. 5 березня нашу «пташку» підстрелили. Одне пряме попадання і 14 – по дотичній.
Мародерство орків
Мародерствували вони всюди. У нас є заправка «МОТО», а поруч є комплекс, де будинки на колесах продавалися, і поруч ще є магазин велосипедний, то Ford Transit білого кольору з написом на борту «Танковый спецназ российской федерации» – у нього грузили велосипеди.

І буряти каталися на електросамокатах і падали там, на заправках.

Той «Форд» так і залишився там. Підбили його і він залишився, але ж тоді приїхали 2 БТРи, обстріляли наших і забрали своїх. Але Форд їх залишили «пам’ятником».
Як били росіян
Коли, росіяни тікали, то встали колоною у Дмитрівці і почали мародерствувати. 15 одиниць техніки, які розбили ЗСУ – вони просто стояли і обстрілювали багатоповерхівки – відео є. Після цього вони вийшли на дорогу і повернулися до себе, де вони дислокувалися – Михайлівська-Рубежівка. Вони поїхали і цей міст вони підірвали.

Ми постійно «супроводжували» російську техніку, коли вона виходила від Березівки і до Бабусиного саду.

Оскільки у нас з самого початку зі зброї були тільки автомати, і лише 1 на 5 людей, то ми особливо чіпати російську техніку не могли, але коли ЗСУ вже нам потроху почали допомагати, то ми почали потихеньку-потихеньку теж росіян бити.

Зараз вже більш-менш є чим бити. І били на Бабусиному саду.
Обстрілювали блок-пости – люди наші на блок-постах теж вже «обстріляні». По блок-посту вдарили з танка, а наші встали, обтрусилися і продовжили далі службу нести.
Ми були вдома, а вони прийшли. Куди нам відступати?
Головна мораль за ці півтора місяці? Головна думка після цього?

Ми були вдома, а вони прийшли. Куди нам відступати? Навіть у погребі місця не вистачало… Командир наш жодного разу не заліз до погреба – я так «згрішив» лише один раз, і то – місця не вистачило.

Ми допомагали. По нашим підрахункам, кожна група Збройних сил України, яка заходила, кожний підрозділ – ми кожному допомагали. Тобто це аеро-розвідка, відеозйомка…
Наші контакти

email@skif.info